Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року Справа № 922/3892/14 Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Кузьменка М.В.,суддів:Васищака І.М., Студенця В.І.,за участю представників сторін позивача - Слоневський М.М.; відповідача - Новицький М.З.;розглянувши касаційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на постановуХарківського апеляційного господарського суду від09.12.2014у справі № 922/3892/14за позовомПриватного підприємства "Окко-Нафтопродукт"доХарківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету Українипровизнання частково недійсним рішення

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Окко-Нафтопродукт" (далі - ПП "Окко-Нафтопродукт") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним п. 1 рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.07.2014 № 157-р/к у справі № 2/01-104-14 в частині визнання вчинення ПП "Окко-Нафтопродукт" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченою ч. 3 ст. 6, п. 1 ст. 50 та Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, а саме схожих дій на ринку роздрібної реалізації високооктанових моторних бензинів в межах міста Харкова та з урахуванням приміської території, обмеженої кільцевою дорогою та з урахуванням автозаправних станцій, розміщених поблизу цієї дороги, які призвели до обмеження конкуренції, в той час, коли аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій; визнання недійсним п. 8 рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України від 03.07.2014 № 157-р/к у справі № 2/01-104-14.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.09.2014 порушено провадження у справі № 922/3892/14 за позовом ПП "Окко-Нафтопродукт" до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання частково недійсним рішення.

Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя Кухар Н.М.) від 04.11.2014 у позові відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шепітько І.І., судді Ільїн О.В., Черленяк М.І.) від 09.12.2014 рішення Господарського суду Харківської області від 04.11.2014 скасовано та прийнято нове рішення, яким визнано недійсним п. 1 рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.07.2014 № 157-р/к у справі № 2/01-104-14 в частині визнання вчинення ПП "Окко-Нафтопродукт" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченою ч. 3 ст. 6, п. 1 ст. 50 та Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, а саме схожих дій на ринку роздрібної реалізації високооктанових моторних бензинів в межах міста Харкова та з урахуванням приміської території, обмеженої кільцевою дорогою та з урахуванням автозаправних станцій, розміщених поблизу цієї дороги, які призвели до обмеження конкуренції, в той час, коли аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій; та п. 8 рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення антимонопольного комітету України від 03.07.2014 № 157-р/к у справі № 2/01-104-14.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2014, Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України подало касаційну скаргу, в якій просить постанову суду про визнання частково недійсним рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.07.2014 № 157-р/к скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 04.11.2014.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції є незаконною та необґрунтованою і підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема ст.ст. 1, 5, 6, 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та процесуального права, а саме ст. 43 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.02.2015 касаційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.03.2015.

ПП "Окко-Нафтопродукт" подало відзив на касаційну скаргу та пояснення у справі, в яких просило постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 залишити без змін, а касаційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - без задоволення.

Засідання суду, призначене на 04.03.2015, не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-доповідача Студенця В.І.

ПП "Окко-Нафтопродукт" та Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України 04.03.2015 через канцелярію суду подали клопотання в порядку ст. 69 ГПК України про продовження строку розгляду касаційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.03.2015 розгляд касаційної скарги Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України призначено на 25.03.2015.

В засіданні суду, призначеному на 25.03.2015, оголошено перерву до 01.04.2015.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами Адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 03.07.2014 було прийнято рішення № 157-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким визнано, що ТОВ "Альянс Холдинг", ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна", ПАТ "Укрнафта", ТОВ "Престиж 10", ТОВ "Авангард 10", ПІІ "Лукойл-Україна" та суб'єкт господарювання в особі ПП "ОККО-Бізнес" і ПП "ОККО-Нафтопродукт", схоже підвищивши роздрібні ціни на високооктанові бензини за рахунок підвищення торговельної набавки, вчинили правопорушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене ч. 3 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, а саме схожих дій на ринку роздрібної реалізації високооктанових моторних бензинів в межах міста Харкова з урахуванням приміської території, обмеженої кільцевою дорогою, та з врахуванням автозаправних станцій, розміщених поблизу цієї дороги, які призвели до обмеження конкуренції, в той час, коли аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій.

У п. 8 резолютивної частини даного рішення зазначено, що згідно зі ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене частиною 3 ст. 6, пунктом 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зазначене в п. 1 резолютивної частини цього рішення, на ПП "ОККО-Нафтопродукт" накладено штраф у розмірі 68 000, 00 грн.

У рішенні Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 157-р/к від 03.07.2014 встановлено, що ПП "ОККО-Нафтопродукт" в територіальних межах користується 23 АЗС, через які здійснює роздрібну реалізацію нафтопродуктів, отриманих від ПП "ОККО-Бізнес", згідно договору комісії. При цьому, ПП "ОККО-Нафтопродукт" самостійно визначає роздрібну ціну реалізації нафтопродуктів та зобов'язаний діяти в інтересах ПП "ОККО-Бізнес". Крім того, встановлено, що розмір комісійної винагороди ПП "ОККО-Нафтопродукт" напряму залежить від встановленої ним роздрібної ціни реалізації нафтопродуктів.

ПП "ОККО-Бізнес" та ПП "ОККО-Нафтопродукт" входять до складу єдиного суб'єкта господарювання, який діє на ринку роздрібної реалізації високооктанових моторних бензинів (А-92, А-95) в територіальних межах.

ТОВ "Альянс Холдинг", ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна", ПАТ "Укрнафта", ТОВ "Престиж 10", ТОВ "Авангард 10", ПІІ "Лукойл-Україна" та суб'єкт господарювання в особі ПП "ОККО-Бізнес" і ПП "ОККО-Нафтопродукт" є конкурентами на одному товарному ринку в територіальних межах, до яких відноситься місто Харків з урахуванням приміської території, обмеженої кільцевою дорогою з врахуванням АЗС, розміщених поблизу цієї дороги, та не пов'язані між собою відносинами контролю.

Починаючи з 25.02.2014 роздрібні ціни на високооктанові моторні бензини на АЗС в територіальних межах почали стрімко зростати. Згідно з моніторингом Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за період з 25.02.2014 до 07.03.2014 у всіх суб'єктів господарювання (відповідачів за спірним рішенням) роздрібні ціни на високооктанові моторні бензини в місті Харкові зросли на 0,89-1,00 грн за літр.

З метою визначення схожості у діях згаданих вище суб'єктів господарювання щодо ціноутворення відділенням Антимонопольного комітету проаналізовано наявність взаємозв'язку між даними щодо цін зазначених суб'єктів шляхом розрахунку коефіцієнту кореляції між рядами їх цін роздрібної реалізації високооктанових бензинів, що встановлені у період, який досліджується.

Розраховані коефіцієнти кореляції (від 0, 82 до 0, 98) свідчать про тісну взаємозалежність цінових траєкторій зазначених суб'єктів господарювання та підтверджують схожість їх поведінки. Коефіцієнти кореляції менше 0, 75 підтверджують схожість (взаємозалежність) цінових траєкторій, хоча і не таку значну.

Аналізом цінової поведінки суб'єктів господарювання в територіальних межах встановлено, що стрімке та схоже підвищення роздрібних цін реалізації розпочалось з 27.02.2014 здебільшого за рахунок збільшення торговельних надбавок. З динаміки змін розміру торговельних надбавок за період з 15.02.2014 до 15.04.2014 видно, що вони зазнали значного збільшення саме з 27.02.2014.

Схожість цих дій полягає у тому, що згадані суб'єкти господарювання у відповідний період з 25.02.2014 по 07.03.2014 вчиняли однакові дії, по-перше, по підвищенню роздрібних цін на високооктанові моторні бензини, по-друге, по підтриманню їх на однаковому рівні у цей період часу в межах міста Харкова, в той час як ці ж самі особи, вчиняючи вищенаведені дії, не несли витрати, пов'язані з ціновою змагальністю та можливими змінами обсягів попиту, та, як результат таких дій, нівелювали ризик і витрати, пов'язані з конкурентною боротьбою з іншими учасниками ринку в частині ціноутворення.

З рішення Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України вбачається, що ПП "ОККО-Нафтопродукт", разом з іншими зазначеними вище суб'єктами господарювання (за виключенням ПП "Маршал" та ТОВ "ВОГ Рітейл") здійснюють діяльність з реалізації високооктанових моторних бензинів через 78 АЗС, що складає 47% від загальної кількості АЗС в територіальних межах, що надає можливість відчутно впливати на ринок, в тому числі шляхом обмеження конкуренції.

Схоже підвищення цін на реалізацію високооктанових моторних бензинів з динамікою, що випереджає динаміку зростання оптових цін з урахуванням залишків без наявності об'єктивних причин, дало змогу позивачу та переліченим вище суб'єктам господарювання збільшити доходи від реалізації високооктанових моторних бензинів. В даному випадку зазначені особи своїми діями спотворили цінове змагання один з одним, що призвело до обмеження можливості кожного із них встановити ціну нижче, ніж у конкурентів.

Антиконкурентний характер узгоджених дій підтверджується синхронними змінами та підтриманням їх на однаковому рівні протягом періоду 25.02.2014 - 07.03.2014, в той час коли придбання високооктанових моторних бензинів відбулося у різних постачальників та за різною ціною.

Таким чином, в процесі розгляду адміністративної справи № 2/01-104-14 Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України на підставі аналізу ситуації на ринку товару встановлено вчинення позивачем та іншими суб'єктами господарювання схожих дій, які є порушенням, передбаченим пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що кваліфікуються за частиною третьою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Предметом позову є матеріально-правова вимога ПП "ОККО-Нафтопродукт" до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним зазначеного рішення в частині, що стосується позивача.

Місцевий господарський суд, приймаючи рішення про відмову в позові, виходив із того, що аналіз інформації, наявної у матеріалах справи, свідчить про те, що протягом періоду з 25.02.2014 по 07.03.2014 ТОВ "Ал'янс Холдинг", ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна", ПАТ "Укрнафта", ТОВ "Престиж 10", ТОВ "Авангард 10", ПІІ "Лукойл-Україна" та суб'єкт господарювання в особі ПП "Окко-Бізнес" і ПП "Окко-Нафтопродукт" у визначених територіальних межах м.Харкова одночасно підвищували роздрібні ціни на високооктанові моторні бензини до однакового рівня.

Факт погодженості таких схожих дій доведений прийнятим спірним рішенням, для кваліфікації дій суб'єктів господарювання за ч. 3 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено насамперед факт погодженості (узгодженості) таких схожих дій (бездіяльності) між суб'єктами господарювання. Така узгодженість має місце навіть у випадку відсутності формалізованого документа (угоди, рішення тощо) між суб'єктами господарювання.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про відмову в позові, виходив із того, що Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів, які б свідчили про узгодження ринкової поведінки суб'єктів господарювання, в тому числі позивача досліджуваному ринку, не зазначено які фактичні обставини свідчать про наявність у діях суб'єкта господарювання антиконкурентного характеру і який безпосередній негативний вплив таких дій на стан конкуренції на відповідному ринку.

При цьому, судом апеляційної інстанції зазначено, що в матеріалах справи, а саме в позовній заяві та в запереченні на відзив на позовну заяву ПП "ОККО-Нафтопродукт" надані детальні пояснення щодо причин схожості цінової поведінки суб'єктів господарювання, що викликана характерною структурою ринку, зокрема присутністю імпортної складової на ринку роздрібної реалізації нафтопродуктів та, як наслідок, залежністю від курсу іноземних валют до гривні. Відтак, можливі ситуації, коли дії суб'єктів господарювання є схожими (наприклад, однакова ціна певного товару), однак така "схожість" зумовлена специфікою товарного ринку і не є результатом домовленостей між суб'єктами.

Судом першої інстанції не враховано специфіки ринку роздрібної реалізації нафтопродуктів, яка полягає у тому, що ціни на АЗС публічні (доступні для всіх), а відтак, цей ринок добре моніториться (є висококонкурентним) і суб'єкт господарювання може оперативно реагувати на дії свого конкурента щодо зміни ціни. У зв'язку з цим, рівень цін на АЗС, як правило, близький до однакового, незважаючи на різний рівень прибутковості у різних підприємств. Відтак, конкуренти можуть встановлювати однакові ціни навіть за відсутності будь-яких домовленостей між ними.

У зв'язку з наведеним суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Антимонопольного комітету по-перше: не містить відомостей щодо узгодженості поведінки позивача з поведінкою інших підприємств, а також відомостей з приводу неможливості вчинення позивачем згаданих дій у звичайних ринкових умовах без попереднього (неправомірного) узгодження; по-друге: не містить відомостей (фактів) стосовно того, що дії позивача у сукупності з діями інших зазначених підприємств призвели до обмеження конкуренції на ринку роздрібної торгівлі високооктановими бензинами у межах міста Харкова 10 км; по-третє: не встановило механізму ціноутворення та складу витрат Товариства, що впливають на роздрібну ціну нафтопродуктів.

Відповідно до п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

У п. 8.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" від 26.12.2011 № 15 зазначено, що з урахуванням приписів ч. 3 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов'язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод).

Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який: свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання; спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій.

Пов'язані з наведеним обставини з'ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України.

Пунктом 8.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" від 26.12.2011 № 15 передбачено, що ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб'єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Антимонопольного комітету України. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб'єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку.

Висновок же органу Антимонопольного комітету України щодо відсутності у суб'єкта господарювання об'єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об'єктивно (незалежно від суб'єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару).

Зокрема, суд має з'ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб'єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо.

При цьому саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб'єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо). На відповідний орган покладається обов'язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб'єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку (в тому числі, за необхідності, шляхом залучення спеціалістів та експертів) відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб'єктів господарювання.

Статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, дійшовши висновку, що Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України встановлено факт погодженості (узгодженості) схожих дій між суб'єктами господарювання, оскільки така узгодженість має місце навіть у випадку відсутності формалізованого документа (угоди, рішення тощо) між суб'єктами господарювання, разом з тим, фактично не дав оцінки обставинам, наведеним відповідним органом АМК на спростування наявності об'єктивних причин для вчинення узгоджених дій, а також не перевірив наявність чи відсутність доказів, які б свідчили про узгодження ринкової поведінки суб'єктів господарювання.

В свою чергу суд апеляційної інстанції, встановивши, що рішення Антимонопольного комітету не містить відомостей щодо узгодженості поведінки позивача з поведінкою інших підприємств, а також відомостей з приводу неможливості вчинення позивачем згаданих дій у звичайних ринкових умовах без попереднього (неправомірного) узгодження, не дав оцінки тій обставині чи такий висновок органу Антимонопольного комітету України ґрунтувався на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об'єктивно (незалежно від суб'єкта господарювання) впливали на його поведінку у спірних відносинах чи був наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни).

Таким чином, судами попередніх інстанцій не встановлено чи повністю з'ясоване і доведене Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України на підставі аналізу ситуації на ринку роздрібної торгівлі високооктановими бензинами вчинення ПП "ОККО-Нафтопродукт" схожих дій з іншими суб'єктами господарювання, які призвели (могли призвести) до недопущення, усунення або обмеження конкуренції, спростовує чи ні відповідний аналіз наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій.

Зокрема, судами попередніх інстанцій не перевірено чи органом Антимонопольного комітету України належним чином доведено безпідставність та спростовано посилання ПП "ОККО-Нафтопродукт" на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб'єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо), з урахуванням того, що на відповідний орган покладається обов'язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб'єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку (в тому числі, за необхідності, шляхом залучення спеціалістів та експертів) відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб'єктів господарювання.

Згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 11110 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, то це відповідно є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 та рішення Господарського суду Харківської області від 04.11.2014 у справі № 922/3892/14 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Головуючий - суддя Кузьменко М.В.

Судді: Васищак І.М.

Студенець В.І.